Для Вас, батьки

Пам’ятка для батьків, діти яких відвідують заклади дошкільної освіти під час карантину

Шановні батьки!

Прохання дотримуватись наступних правил:

 

   1. Перш ніж привести дитину в заклад дошкільної освіти, будь ласка, зверніть увагу на стан її здоров’я. За найменших підозр у дитини та членів усієї родини захворювань (ГРВІ, нежить, підвищення температури тощо), необхідно звернутися до сімейного лікаря та обов’язково попередити вихователя чи медичного працівника закладу та прийняти міри самоізоляції.

   2. Дотримуйтесь режиму роботи закладу: приводьте дитину до ЗДО своєчасно (до 9.00), зберігаючи дистанцію з працівниками та іншими батьками 1,5 м, уникайте скупчення людей.

   3. Ранковий прийом дітей здійснюється вихователями на території ЗДО (на майданчиках кожної групи). Вранці та кожні чотири години протягом дня дітям проводиться  температурний скринінг. Діти, з температурою тіла понад +37,2  ͦС та  з ознаками соматичних захворювань відсторонюються (за несприятливих погодних умов приймання та/або передача дітей відбуватиметься в роздягальнях груп).

   4.Батьки, або особи, які їх замінюють, що супроводжують дитину на територію закладу повинні бути в захисних масках (у тому числі саморобних), так, щоб були покриті ніс та рот, відповідно до карантинних вимог. Необхідно надавати вихователеві правдиву інформацію стосовно стану здоров’я дитини та членів родини.

   5. Вхід до будівлі дитячого садочка батькам, або особам, які їх замінюють ЗАБОРОНЕНИЙ.

   6. У зв’язку з правилами та умовами адаптивного карантину в закладі проводиться систематична дезінфекція обладнань та приміщень, а тому батькам слід надавати медичному працівнику інформацію щодо можливих алергічних реакцій у дітей на миючі, дезінфікуючі засоби та антисептики.

   7. Забороняється приносити з дому іграшки, їжу, ґаджети та інший матеріал (олівці, книги тощо) окрім особистих речей: одяг, змінне взуття, паперові серветки, головний убір.

   8. Надайте вихователеві свій достовірний мобільний номер телефону та інших членів родини для зв’яку у разі виникнення непередбачуваної ситуації (погіршення стану здоров’я дитини тощо).

   9. З метою отримання оперативної інформації про зміни в організації роботи ЗДО (режим, освітній процес тощо) щоденно переглядайте сайт закладу (dnztism.blogspot.com), сторінку закладу у соціальній мережі Фейсбук (Тисменицький ЗДО «Сонечко»), сторінку вихователя Вашої групи в Viber, де буде розміщено відповідну інформацію

Шановні батьки!

Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним.

Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:

·        Запізнення – завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно.

·        Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам. Ідучи додому, обов’язково повідомте про це вихователя.

·        Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.

·        При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері.

Крім того ми просимо Вас:

·        Допоможіть своїй дитині вранці роздягнутися, акуратно скласти речі в шафку.

·        Прослідкуйте, щоб дитина завжди була чистою, акуратно та по сезону одягненою.

·        Прослідкуйте, щоб у дитини були чисті та коротко підстрижені нігті.

·        Дайте дитині з собою носовичок.

·        У шафці дитини повинен бути завжди запасний одяг.

·        Щоб запобігти втраті або обміну речей позначте білизну, одяг і взуття ваших дітей.

·        Прослідкуйте, щоб в кишенях дитини не було гострих, ріжучих предметів.

·        Не давайте дитині з собою жувальну гумку, солодощів тощо.

Переконливо просимо Вас:

Не відволікайте педагога під час занять, всі проблеми ви зможете обговорити у зручний час – вранці до 9.00, в другій половині дня після 16.00; а також на індивідуальних консультаціях у спеціально призначений час.

Пам’ятайте, іграшка дитини – іграшка для всіх. Вона може зламатися.

·        У нашому дитячому садочку обов’язковими є всі батьківські збори (2-3 рази на рік) та індивідуальні консультації. Якщо з об’єктивних причин  ви не зможете прийти, попередьте педагогів заздалегідь.

·        За харчування дітей батьки сплачують квитанцію у триденний строк з дня її отримання (не пізніше 25 числа поточного місяця на місяць вперед).

·        Якщо ваша дитина занедужала, просимо до 9.00 повідомити вихователів.

·        Протягом року буде багато свят, розваг, виставок, які стануть незабутніми подіями в житті вашої дитини, тож візьміть в них активну участь.

Дякуємо Вам за те, що розумієте нас!

Шановні батьки!

Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на засіданні у четвер 20.08.20р. розширила перелік міст і районів, які віднесено до "червоної" карантинної зони. Зокрема, до неї віднесено Тисменицький район Івано-Франківської області.

У звязку з цим дошкільний заклад призупиняє роботу з 24.08 по 04.09.2020року та переходить на  дистанційну форму роботи.Просимо Вас дотримуватись протиепідемічних заходів та берегти здоров*я дітей та власне здоров*я.

Дошкільнята і комп’ютер. Добре чи погано?

Дитячий вік – період найінтенсивнішого становлення внутрішнього світу, формування особистості, зародження фундаментальних здібностей людини. Наздогнати згаяне в цьому віці майже неможливо. Усе, що оточує дитину, впливає на результат в майбутньому.

Комп’ютер та Інтернет ресурси міцно увійшли в наше повсякденне життя та життя наших дітей.

Комп'ютер захоплює дітей, приваблює їх динамічними сюжетами із ігор, дає їм змогу жити гострими відчуттями. Дедалі більше дітей проводять за комп’ютером весь свій час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Батькам дуже зручно, коли у квартирі є щось, що їсти не просить і може відволікати на певний час дитину від них. Така собі «нянька», якій не потрібно платити зарплату. Але як тільки батьки передоручають виховання дитини цим «нянькам», одразу вони можуть розраховувати на те, що у їхньої дитини з'являться проблеми з розвитком мовлення, довільності, уваги, памяті, мислення, виникнуть проблеми фонематичного слуху й вимови, розуміння чужої мови і текстів.

Сам по собі комп’ютер не є благом чи небезпекою – проте водночас несе в собі потенцію як першого, так і другого. Чим усе-таки стане комп’ютер для дитини, залежить від того, яким чином дорослі вибудують стосунки комп’ютера й дитини.

Якщо комп’ютер для дитини – засіб-посередник для задоволення потреб, то він, безумовно, є джерелом позитивних емоцій.

Але можливий і інший спосіб взаємодії, коли комп’ютер витісняє і згодом замінює інші корисні види занять. У такій ситуації комп’ютер є небезпекою для малюка, а діяльність, організована в такий спосіб, - деструктивною.

Для дитини дошкільного віку найважливішою є гра: предметна – у віці до 3 років, рольова – починаючи від 3 років.Так дитина пізнає світ, а вже на основі цих знань у неї формується світогляд, поведінка, стосунки.

Загроза у підміні предметної (рольової) гри на комп’ютерну полягає у тому, що:

1) Увага дитини зосереджується не на навколишньому світі, а на віртуальному, який не ідентичний реальному. Це часто призводить до формування неадекватних уявлень про світ.

2) На гру у комп’ютері дитина витрачає час, який вона б змогла присвятити предметній (ролоьвій) грі. Звужується арсенал зразків поведінки, якими дитина оволодіває під час спілкування з дорослими та іншими дітьми.

3) Комп’ютер має негативний вплив на здоров'я – зір, м’язів тонус, опорно-рухову систему. Страждає дрібна моторика, знижується м’язова активність.

Як і все інше, вплив комп'ютера на дитину, має дві сторони позитивну і негативну. І заперечувати його роль в розвитку малюка, просто не має сенсу.

Негативна сторона:

- Розвитокпсихологічної втоми від невідповідного оформлення і освітлення приміщення;

- Поява стресів, що виникають через застосування копютера;

- Підміна віртуальної реальності реального світу;

- Порушення сприймання простору;

- Зниження кількості сенсорних стимулів;

- Обмежується сприйняття зазвичай візуальним сприйманням;

- Зниження рухової активності дитини;

- Вповільнюється розвиток мовлення;

- Дитина відмовляється отримувати інформацію через власний досвід;

- Комп’ютерна залежність.

Найбільш виражений негативний вплив на соціальні якості дитини такі, як: дружелюбність, відкритість, бажання спілкуватися, здатність розуміти іншого і відстоювати його точку зору.

Позитивна сторона:

- Розвиток у дитини самоконтролю;

- Розвиток творчості: малювання за допомогою комп’ютерних програм, заняття фотографією, літературною діяльністю;

- Розвиток пізнавальної сфери. Інтернет збільшує освітні можливості дитини та рівень її пізнання;

- Розвиток уяви;

- Підвищення самооцінки, розвиток почуття власної гідності через комп’ютерні розвивальні ігри.

Поради батькам

1. Слід дитину навчити планувати свою діяльність, зокрема:

- призначити термін закінчення роботи за комп’ютером, після завершення обов’язково треба вимкнути пристрій.

- заздалегідь визничити час початку спілкування з комп’ютером і увімкнути його лише тоді, коли цей час настане.

2. Стежити за тривалістю перебування за комп’ютером, ініціювати перерви.

3. Проводити роз’яснювальну роботу про шкідливість надмірного захоплення комп’ютером, про те, що віртуальна реальність – це не життя, а лише паралельний до нього, другорядний процес, і тому комп’ютерні розваги треба чергувати з реальними активними діями – заняттям спортом, фізичними вправами, рухливими іграми на повітрі, спілкування з ріними, друзями, мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням).

4. Дозволяти дитині використовувати тільки інформаційні та розвивальні ігри, а не ігри, що засновані на емоційному збудженні (автопрегони, «зоряні війни», стрілялки тощо).

5. Контролювати зміст ігор та програм.

6. Допомагати і підбадьорювати, коли дитина виконує нові й нестандартні завдання.

7. Обговорювати рекламу й агресивні ігри, це сформує розуміння про те, що є для дитини корисним і шкідливим.

Критерії вибору комп’ютерних програм

• Відповідність віковим особливостям (програми не повинні формувати навички, до яких дитина ще не готова, навчальний матеріал повинен містити приклади з реального життя дитини, що їй зрозумілі).

•Дослідницький характер (програма ініціює участь дитини у дослідах, пізнавальній діяльності).

•Легкість самостійних занять (наприклад, використання навчальної програми не вимагає вміння читати).

•Розвиток широкого спектру навичок і уявлень (класифікація, прийняття рішень, експеримент).

•Високий технічний рівень (приваблива графіка, анімаційні ефекти, привабливі звукові супроводи).

•Цікавість (стимулювання уяви дитини).

•Стимулювальний характер (коли дитина користується розвивальною програмою, вона відчуває задоволення від досягнутого успіху.Це підвищує самооцінку, розвиває почуття власної гідності).

Знайомлячи дитину з комп’ютерним світом, слід пам’ятати про те, що комп’ютер створений допомагати людині. Тому треба використовувати комп’ютер лише тоді, коли на те є актуальна потреба.

Важливо вміти насолоджуватися реальни світом, бо коли, як не в дитинстві, у нас на це є достатньо часу і можливостей.

                                                            * * * * *

 

Про статеве виховання дошкільнят

           Консультація для батьків

                                                                 Підготувала вихователь-методист Стефінко Л. Д.

         У   Базовому компоненті дошкільної освіти  наголошується: “Формування базису особистісної культури неможливе без своєчасного становлення механізмів статевої диференціації та ідентифікації”. Йдеться про реалістичне, правдиве формування світогляду людини, сприйняття нею навколишнього світу, гармонійний розвиток, оптимістичне, позитивне ставлення до життя, до себе та інших людей. Не буде перебільшенням сказати, що доля дитини, її становлення багато в чому залежать від того, настільки тактовно й адекватно зуміють дорослі дати їй уявлення про статеві стосунки людей.

            «Статеве виховання – це система медико-педагогічних заходів з виховання у батьків, дітей, підлітків та молоді правильного ставлення до питань статі». Тобто воно охоплює все, що стосується поведінки дівчинки / жінки і хлопчика / чоловіка в конкретній ситуації. Якщо говорити примітивно, то ми вчимо дітей, як їм і нам личить поводитися в тій чи іншій ситуації в залежності від статевої приналежності, тобто пояснюємо відмінності в поведінці представників різних статей, коли вони потрапляють в певні життєві ситуації.

      Мета статевого виховання – сформувати у дитини світле позитивне уявлення про відносини між статями, виховати правильне, адекватне сприйняття цих взаємозв’язків. А тому батьки повинні бути тактовними, терплячими, делікатними, ввічливими, вміти слухати і утримувати увагу дитини, проявляти повагу один до одного. Статеве виховання – процес тривалий, трудомісткий і досить складний, але при правильному підході до справи проводити його можна досить легко і невимушено.

          Щоб статеве виховання дітей проходило гармонійно, в ньому неодмінно повинні брати участь обоє батьків. Яким чином? Показувати правильну модель поведінки своїм прикладом: поважати один одного, любити, берегти, допомагати, піклуватися і головне – не з’ясовувати стосунків при дітях або з’ясовувати їх правильно. Дивлячись на Вас з боку, дитина буде формувати певні стереотипи: тато сильний, він заробляє, доглядає за мамою і піклується про всіх, а мама красива, ніжна, скромна, добра, створює затишок і комфорт в будинку. І таку модель сім’ї дитя буде вважати нормальною, а в майбутньому втілить і в життя. Якщо ж реалії інші, то все це їх дитина також понесе у дорослий світ і з величезною часткою ймовірності повторить. Зрозуміло, що за великим рахунком статеве виховання дитини відбувається постійно, адже він спостерігає за Вашими відносинами і вчинками. Ми говоримо донечці, що дівчинка завжди повинна бути акуратною і чистою, а хлопчику – що він сильний, сміливий і здатний захистити слабкого. Це, власне, і є те саме статеве виховання.

         Але коли ж варто заговорити з дітьми про «це»?  Ви самі відчуєте потрібний момент, якщо не будете цього боятися і всіляко уникати. Наприклад, дівчинка почне соромитися тата і припинить з’являтися перед ним голенькою (так було особисто у мене) або хлопчик почне проявляти підвищений інтерес до тілесних статевих відмінностей, просячись разом з мамою у ванну. У таких випадках дуже зручно пояснити дитині, що між дівчатками і хлопчиками існує конкретна різниця, і в суспільстві прийнято її прикривати. Тут важливо не перегнути палицю, щоб статеві ознаки у дитини не стали асоціюватися з чимось гріховним або ганебним. Просто діти повинні розуміти, що ходити без трусиків некрасиво, але мати статеві органи, як у дівчаток (або хлопчиків) – так само нормально, як мати по дві руки і ноги. Ми часто робимо одну і ту ж помилку: у відповідь на делікатне питання стискаємося, змінюємося в особі, всім своїм виглядом і тоном голосу демонструючи дитині, що це особлива, нестандартна тема. У відповідь у дитини зароджується недовіра і прихованість. У майбутньому він, збентежений такою незручною «нервовою» реакцією з Вашого боку, вважатиме за краще не створювати Вам і собі зайвого дискомфорту і стане шукати відповідей з інших джерел. А вони, ці джерела, слів підбирати вже не стануть, а найчастіше подають інформацію досить викривлено або надмірно відверто. Так що навчіться реагувати на «ці» питання спокійно і відповідати на них так само розмірено і раціонально, як на будь-які інші. Природна поведінка дорослих, звичайний тон розмови — одна з найлегших і, водночас, найскладніших умов спілкування з дитиною.

            Фахівці відмічають, що саме в дошкільному віці цікавість дитини неодмінно зосереджується на проблемах статі. Дитячі запитання можна класифікувати таким чином:  - дитину 2-3 років цікавить власне тіло, статеві органи, вона з’ясовує ознаки відмінності між чоловіком та жінкою;

– 3-5-річний малюк хотів би дізнатися, звідки беруться діти, хто їх приносить, звідки узявся він сам;

– у 5-6 років у центрі уваги дитини питання, як діти потрапляють у мамин живіт, як вони звідти виходять та як ростуть і розвиваються;

– у 6-7 років центр уваги зміщується на роль батька у народженні дітей; на те, чому діти бувають схожими на своїх батьків; чи можуть народитися діти в дітей.

        Питання статевої освіти не повинні виділятися із загальної картини виховання дитини. Загострення на них уваги викличе настороженість і викривлене сприйняття дитиною дійсності. Тому малюків не можна соромити і лаяти за те, що вони вивчають свої статеві (як і будь-які інші органи) на ранньому етапі свого розвитку. Як правило, в 3-4 роки дитина очікує почути від Вас емоційне пояснення того, як він з’явився на світ, тобто пересвідчитися в тому, що він тут важливий і бажаний. І тільки потім, через кілька років, він задумається про «технічну» сторону питання, та й то спочатку йому буде досить знати, що він ріс у мами в животику, звідки його і вийняли. А тому заглиблюйтеся в тему його появи на світло поступово, у міру його дорослішання, відповідаючи лише на його конкретні питання, але завжди роблячи знижку на вік.

          Не жартуйте над дітьми, коли у них заводяться друзі протилежної статі. Навпаки: висловлюйте до них доброзичливість і відкритість, цікавтеся їхніми спільними справами, пропонуйте свою допомогу. Розмовляючи на будь-які інтимні теми, постарайтеся бути делікатними і уважними. І тоді Ваша дитина обов`язково Вас почує і зрозуміє.






Як спілкуватися з дитиною

·        Спілкування на рівних. Рівень очей.

·        Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

·        Запитувати в дітей поради.

·        Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

·        Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

·        Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

·        Давати посильні доручення-з відомим успіхом.

·        Схвалення взагалі (у цілому).

·        Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

·        Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

·        Зустрічати як кращого друга і проводжати.

·        Якщо ви не праві, просіть вибачення.

·        Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

·        Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

·        100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

·        Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

·        Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

  

Поради для батьків, щодо спілкування з дітьми,

                 які мають емоційні труднощі

·        Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
    Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. 
Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
·        Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
·        Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
·        Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
·        Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
·        З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
·        Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, своєї самооцінки.

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

Якщо дитина обманює, додержуйтеся таких правил:

·        Частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;

·        Якщо ви впевнені, що дитина обманює, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;

·        Знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;

·        Не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

Підготувала вихователь-методист Стефінко Л. Д. ( інтернет-ресурс)

Анкета для батьків

Чи готова дитина до школи ?
Підготувала вихователь-методист Стефінко Л. Д.

·       Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

·       Чи Ваша дитина знає про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

·       Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 20-30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?

·       Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

·       Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

·       Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

·       Чи вміє вона змінювати іменники за числами?

·       Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

·       Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?

·      Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

·       Чи Ваша дитина має добре розвинуту дрібну моторику?

·       Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

·       Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

·       Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

·       Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

·  Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом (овочі) помідори, моркву, цибулю)?

·       Чи розпізнає пори року за картинками?

·       Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

   Кожна позитивна відповідь оцінюється  одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. 

Отже, якщо балів:

   15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

   10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

   9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може  виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Підготувала вихователь-методист Стефінко Л. Д.

Дітям треба

Дітям треба тепло і сонце,

Щастя, радість, любов без меж!

І гаряче відкрите серце,

І травичка зелена – теж!

І на росянім лузі квіти –

Вся земля у красі п’янкій!

Щоб сміятися, щоб радіти

Наші діти могли на ній!

Дітям треба всього багато:

Небо, зорі і щирість слів.

А найбільше – це мама й тато.

Кожен з них, щоб дітей любив.

Пам’ятка для батьків

1. Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість. Негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися. Криком ви нічого не зміните.

3. Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4. Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення. Грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння й доброзичливість – добро та злагоду в сім’ї. Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»

5. Дитина – це цілий світ. Сприймайте її цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права на навчання, відпочинок тощо й певні обов’язки – вчитися, допомагати батькам.

6. Якщо ви помітили, що в дитини «важкий» період, підтримайте її.

7. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці. Допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8. Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки із власною дитиною.

9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися в бурхливому морі життєвих подій.

10. Приймайте й любіть дитину такою, якою вона є.  

Джерело "Дитячий садок. Управління." № 1 (71) 2017р

* * * 

* * * 

У кого є діти — просто прочитайте!

Наші діти — це найдорожче, що ми маємо. Ми просто не можемо собі уявити, що з ними може трапитися щось погане. Тому часто нехтуємо простими правилами для батьків, у яких є діти шкільного, а тим більше дошкільного віку.

А виконувати їх не так вже й складно. 

Правила безпеки для дітей

1. Навчіть дитину телефонувати татові чи мамі, коли вона вийшла на вулицю, прийшла додому зі школи або вирушила на тренування. Привчати до цього потрібно, показуючи приклад. Мама і тато на очах у дитини телефонують одне одному, повідомляють, що вийшли з роботи: «Буду через годину».

Потрібно акцентувати увагу дитини на цьому, показати їй, що батьки турбуються одне про одного. Якщо змушувати дитину телефонувати, вона може вирішити, що його просто тримають під контролем, обмежують, не довіряють.

2. Перш ніж вирушати на масовий захід, наприклад концерт, неодмінно сфотографуйте свою дитину в повний зріст.

Батьки, які загубили дитину, іноді в паніці не можуть нормально пояснити, як була одягнена дитина, в яку кофтинку і яку шапочку. Набагато простіше буде шукати дитину, показуючи фотографію: Ви не бачили цієї дитини?

Якщо дитина не знайдеться за 2-3 години, то саме вона буде найновішою фотографією в орієнтуваннях, з якими будуть працювати правоохоронні органи.

3. Батьки повинні чітко знати, скільки часу в дитини займає дорога до школи, гуртка, секції, до репетитора. Якщо, наприклад, через 30 хвилин дитина не з’явилась там через 60 хвилин, потрібно бити на сполох.

Потрібно писати і телефонувати абсолютно всім: колишнім чоловікам, бабусям і дідусям, батькам однокласників, однокласникам. Не думайте, що це незручно. Незручно буде, якщо вона уже ніколи не повернеться.

Для чого це робити? Ви ніколи не знаєте, що сталось. Наприклад, дитина могла чогось злякатися, втекти від когось і опинившись у знайомому районі, могла піти по знайомій їй адресі.

Якщо Ви впевнені, що дитина загубилася, негайно дзвоніть у поліцію. Дзвінок на номер 112 — це вже заява про зникнення, яка прийнята і зафіксована. Історія про три дні очікування — міф, брехня і небажання поліції працювати. Такої постанови, акту, закону не існує.

4. Всім членам сім’ї (і дітям, і старшим родичам) не завадить встановити на телефон декілька програм. Це можуть бути «Мої друзі» (iPhone), «Моя сім’я» (на Android). Але зауважте, що ці програми вимагають підключення до Інтернету і на дешевих кнопкових телефонах не працюватимуть.

У цьому випадку вам потрібно буде підключити послугу мобільного оператора. Навіщо? Тому що за Вашим телефонним запитом жоден оператор не видасть Вам координати телефону Вашої дитини. Не має на це права.

Якщо телефон зареєстрований на Ваш паспорт, то у відділенні оператора Вам зможуть видати роздруківку останніх дзвінків. Але координати телефону оператор має право видати тільки за рішенням суду, тобто, як мінімум через 2-3 дні.

5. Навчіть дітей говорити «ні», не розмовляти з незнайомцями і не слухати їх. Ми часто привчаємо дітей слухатись маму, тата, няню, бабусю, виховательку, не сперечатися з усіма цими людьми, бути ввічливими. Як результат ми маємо дітей, які йдуть за незнайомими їм людьми.

Пошуково-рятувальний загін «Ліза Алерт» провів жахливий соціальний експеримент «Викрасти дитину за 60 секунд». З 22 дітей за незнайомою жінкою з дитячого майданчика пішло 19! Тільки троє дітей залишились чекати маму.

Спочатку потрібно пояснити дитині ким є ці незнайомі дорослі. Що це не завжди страшний чоловік, це може бути і мила дівчина (як, наприклад, було в тому самому експерименті). Потім переконати дитину в тому, що нормальні, адекватні дорослі не просять дітей про допомогу, не просять нічого донести, постерегти, знайти в багажнику машини.

Навіть, якщо дитина зустріла вашого знайомого чи друга, який пропонує підвезти її до будинку, малюк повинен в ту ж хвилину зателефонувати батькам і сказати: «Я зустрів дядька Мішу, він запропонував мене підвезти». Ви відразу ж телефонуйте цьому чоловікові та переконуєтесь, що дитина з ним.

6. Навчіть дитину довіряти собі та своїм відчуттям. Часто діти переконують себе (або дійсно не розуміють) в тому, що нічого «такого» не відбувається, що незручно відмовити цій людині, що про неї подумають щось погане або почнуть сварити. Дитина має чітко знати, що чужі люди не повинні до неї торкатися і нічого просити.

7. Якщо ваша дитина або родич літнього віку телефонує і каже: «Зустрінь мене, будь ласка» — встаньте з дивана / відпросіться з роботи, однак ,виконайте це.

Дуже рідко люди просять зустріти їх, тому що це забаганка. Можливо, дитина не може сказати, що якась людина ретельно стежить за нею, оскільки ця людина поруч.

Якщо ви скажете:«Ну що ти, ти уже дорослий», а потім щось станеться, ви собі цього не пробачите. Не лінуйтеся.

8. Навчіть дитину кричати. Ми постійно робимо зауваження дитині, коли вона себе гучно поводить на вулиці: «Тихіше, не кричи». Багато хто — і діти, і дорослі — не вміють кричати. Підіть у ліс і навчіться кричати там, покажіть дитині приклад.

Поясніть дитині, що вона ніколи не повинна соромитись звернутись по допомогу до людини з дитиною, поліцейського, охоронця, працівника закладу, де вона знаходиться. І потрібно втовкмачити їй в голову основне правило безпеки: якщо ти загубилась — стій на місці, нікуди не рухайся.

9. Ні в якому разі не забороняйте дітям користуватись соціальними мережами.Дозвольте їй створити власну сторінку — так Ви будете бачити інформацію про те, чим вона цікавиться, яку слухає музику, з ким дружить.

Раз в місяць переглядайте список її друзів, Вас повинні насторожити дорослі люди, якщо це не викладачі. Заборона змусить створити несправжні сторінки з чужими фотографіями і невірно вказаними віком. Подумайте, чим це загрожує.

10. Навчіть дитину, що як в Інтернеті, так і в житті — вона нікому нічого не повинна. Якщо незнайомі люди просять надіслати фотографію або вказати свій номер телефону, перше запитання, яке дитина повинна собі автоматично поставити: «Навіщо?». Ви повинні пояснити дитині, яка інформація є особистою і не повинна передаватись стороннім людям.

11. Розвиток технологій призвів до появи нових загроз: тролінг, цькування, прагнення отримати вподобання за будь-яку ціну. Тепер захищати улюблену дитину потрібно не тільки в реальності, але і в Мережі.

Виявляється, зробити це не так просто. Порнографія — далеко не найгірше, що можна знайти в Інтернеті. Можна знайти інформацію про самогубства, наркотики, зустріти небезпечних шахраїв і зловмисників.

Наприклад, одна з таких небезпек віртуального світу — гра «Синій кит», яка провокує дітей і підлітків на самогубство. Жертвами цього страшного квесту вже стали 130 підлітків, які загинули при різних обставинах з листопада 2015 року по квітень 2016 року.

Щоб потрапити до смертоносної гри, цікаві підлітки вступають у певні інтернет-спільноти в соціальних мережах, де знаходять собі кураторів і однодумців.

З самого початку підліткам пропонують порізати руку лезом, вирізати тематичний напис, наприклад, «Море китів», F57, F58 або намалювати кита. Фінальний етап гри для всіх однаковий — суїцид учасника.

Щоб підлітки не потрапили до таких груп, в поліції радять батькам перевіряти шкіру дитини на наявність пошкоджень і в разі їх виявлення, з’ясувати, як саме вони з’явились. А також приділяти більше уваги психологічному стану дітей та їх оточенню.

12. Правила безпеки для батьків включають знання телефонів — вчителів, друзів, подруг, однокласників, спортивних секцій, гуртків.

Якщо дитина не з’явилась зі школи вчасно, обов’язково дзвоніть класному керівнику. Можливо, це пов’язано зі зміною розкладу або додатковими заняттями.

Якщо це не так, телефонуйте усім друзям дитини. Можливо, вона просто пішла в гості та забула про час. Якщо і це не допомогло, відразу ж телефонуйте у рятувальну службу. Пам’ятайте, коли зникла дитина, дорогою є кожна хвилина.

13. Потренуйтесь з дитиною, якими будуть її дії в небезпечній ситуації.Найчастіше людина розгублюється в екстремальній ситуації. І дитина не виняток. Тому обов’язково потренуйсь із сином або донькою, як вони будуть себе вести.

Вивчіть з дитиною імена батьків, домашню адресу проживання. Постарайсь, щоб дитина точно запам’ятала, свої дії, якщо загубиться в магазині, сяде не в той автобус, заблукає у незнайомому місці.

14. Якщо дитина загубилася, а потім (на щастя!) знайшлась — не кричіть на неї. Спокійно поясніть, що Ви хвилювались і що ця ситуація була небезпечною.

Пам’ятаєш батьків Малюка з мультфільму про Карлсона? Хлопчика знімала пожежна команда із даху, а коли батьки зустріли його, мама обійняла його і сказала: «Малюк, ми дуже за тебе хвилювались».

Всі ці поради можуть допомогти вашій сім’ї та навіть врятувати дітям життя. Кожного разу, відправляючи дітей кудись одних, виважено розповідайте їм про безпеку, але не варто їх надмірно залякувати.

Поясніть, що небезпека може виникнути у майбутньому, але зовсім не обов’язково, що це станеться. В іншому випадку Ви змусите дітей відчувати зайвий страх та занепокоєння перед навколишнім світом.

Джерело інтернет ресурс

* * *

Навчайте дітей користуватися

ґаджетами й комп’ютерами

Не навчати сьогодні дітей користуватися ґаджетами й комп’ютерами означає не розвивати їх. Але в жодному разі не потрібно применшувати традиційного розвитку дітей, бо малюк має розвиватися насамперед фізично й емоційно, а потім уже інтелектуально.

Хочете чи ні, але коли ви користуєтеся сучасними технічними засобами, ваше маля теж буде їх освоювати. Дитина бачить цей предмет у руках дорослих і, звісно, наслідує їх. Чомусь саме в цих випадках усі забувають, що одним із головних і найдавніших методів навчання є наслідування, особливо в ранньому віці. Інша річ, скільки часу дитина проводить перед екраном комп’ютера і що саме вона там робить. Часто трапляється, що батьки самі пропонують дитині пограти, аби зайняти її чимось, поки вони займаються своїми справами. Спосіб вдалий, та слід пам’ятати про норми перебування за комп’ютером: для малят до шести років – бажано до 30 хвилин і не більше.

Завдання батьків – навчити малюка використовувати комп’ютер не тільки для того, щоб розважатися, а й щоб чогось навчитися, дізнатися щось нове. Правильно підібрані комп’ютерні ігри можуть допомогти дитині у формуванні певних навичок. Вони розвивають увагу, логічне й абстрактне мислення, швидкість реакції, допомагають навчитися ухвалювати самостійні рішення. Усі дитячі навчальні програми відповідають головному принципу успішного навчання для дошкільників: щоб добре вчитися, вчитися треба весело.

Є спеціальні комп’ютерні ігри, які призначені для найменших: дошкільнята можуть розфарбовувати картинки, займатися з навчальними програмами (математика, іноземні мови). Є навіть програми для дітей до року, наприклад «Вундеркінд із пелюшок», заснована на методиці американського лікаря-нейрофізіолога Глена Домана. Розвивальні ігри не шкідливі малюкам, але вони часто імітують те, що можна зробити на папері. Як ви думаєте, що краще розвиває дрібну моторику малюка – користування комп’ютерною мишею чи малювання олівцем?

Проте важливо дотримуватися головного принципу – не грати на шкоду життєво важливим заняттям, таким як сон, їжа й фізична активність. Є ще один важливий момент, яким часто нехтують батьки: не переривати гри, поки не закінчено хоча б епізод. Адже гра – це така сама дія, як інші, і ця дія повинна мати своє завершення, - як і будь-яку іншу справу її треба довести до логічного кінця.

Використовуйте комп’ютер для того, щоб допомогти дитині самостійно отримувати нові навички і розвиватися. Але пам’ятайте про шкоду зловживань. Лише тоді від комп’ютерних ігор буде дитині користь.

Джерело «Дошкілля» № 4(50) 2017 р.

* * *