Практичний психолог радить

Сім «НЕ» щодо дитини

Виховання – неодмінний етап формування особистості. Але деякі батьки помилково розуміють під вихованням повний контроль за діями, словами й навіть настроєм дитини. На жаль, такий підхід не формує, а нівечить характер. Є речі, до яких не можна змушувати дитину, якщо ви не хочете виростити слабку, депресивну й залежну людину.

1. Не змушуйте дитину їсти.

Жодна жива істота не дасть собі загинути, якщо вона має їжу, жоден звір у природі не їсть проти своєї волі. Навпаки, їжа є нагородою, задоволенням, довгоочікуваним угамуванням голоду. Наш організм еволюційно налаштований на брак їжі, тому ми споживаємо стільки, скільки нам потрібно, а часом і трохи більше. Отже, змушувати когось їсти протиприродно. Примусове годування зіб’є природні цикли організму дитини, а головне – розучить прислухатися до своїх потреб. Звичка без бажання і проти волі класти щось до рота й пережовувати згодом може призвести до ожиріння, потреби гризти неїстівні предмети, на зразок ручок і олівця (адже в дитинстві рот повсякчас був чимось зайнятий, і це не було пов’язано з апетитом), і навіть до куріння. 

          2. Не змушуйте дитину брехати.

Як ви зможете пояснити дитині, що брехати мамі й татові не можна ніколи, а тітці-доктору або бабусі іноді можна? Діти не розуміють таких речей, як благий обман і політика подвійних стандартів. Принципи повинні бути чіткими: брехати або можна або не можна. Змусивши дитину один раз  збрехати бабусі або лікарю, не дивуйтеся потім, що вона бреше й вам. Ви її цього навчили.

          3. Не змушуйте дитину просити  у вас  пробачення, якщо вона сама до цього поки що не готова.

Нещире прохання – це приблизно те саме, що й брехня. Якщо ваша дитина вдарила когось у пісочниці, довела до сліз, відняла іграшку – поясніть, що відчуває скривджена людина. Перш ніж вимовити значущу фразу, дитина повинна усвідомити свою провину. Інакше вона не навчиться думати про почуття інших людей і вважатиме, що промовити кілька лицемірних слів достатньо, щоб загладити провину.

          4. Не змушуйте дитину робити нецікаву справу.

Діти дошкільного віку вчаться граючи. Це ділянка їх найінтенсивнішого розвитку: в ігровій формі малюки засвоюють нові моделі поведінки (доньки-матері, учень-учитель, продавець і покупець), учаться лічити, читати, запам’ятовують пісні й вірші. На жаль, у цьому віці дуже легко прищепити дитині відразу до навчання, спорту або музичних занять – досить змусити її робити те, що їй не подобається. Так вона не навчиться шукати справу, що по-справжньому її цікавить і приносить їй радість. Років за вісім- десять це виллється у проблеми з профорієнтацією, брак мети й цікавості до життя. Саме з цих пригнічених примусовою активністю дітей виходять апатичні юнаки й дівчата, які самі не знають, чого хочуть.

          5. Не змушуйте дитину довго залишатися в місці, яке їй геть не подобається, ночувати там, де некомфортно, залишатися наодинці з людьми, яких вона не любить або боїться.

Не залишайте дитину з нелюбою нянею, тіткою або бабусею. По-перше, це може завдати дитині серйозної психологічної травми. По-друге, особистість дитини буде пригнічена, і вона надовго запам’ятає стан пішака, на бажання якого ніхто не зважає. Це дуже шкідливо для самооцінки й морального стану. Краще обережно розпитайте, чому вона не любить проводити час із певними людьми чи в певному місці. Можливо, після цієї розповіді ви й самі вирішите. Що дитині нема чого там робити.

          6. Не змушуйте дитину дружити з кимось.

Зрозуміло, непогано заохочувати дитину до контакту з іншими дітьми. Батьки можуть створювати ситуацію, що спонукає дітей до спілкування: запрошувати гостей з іншими малюками, виходити гуляти на майданчик і в пісочницю. Але не змушуйте дитину дружити з дітьми, які їй не подобаються, лише тому, що ви вважаєте їх підхожою компанією. У вашої дитини є власні душевні потреби і власне уявлення про людей, з якими легко й добре. Уміння обирати собі друзів у дитинстві переростає потім в уміння вибирати роботу, кохану людину, оточення. Не позбавляйте свого малюка цієї здатності.

          7. Не змушуйте дитину бути не такою, яка вона є.

Найжахливіше почуття – сором за себе. Не кажіть дитині, що вона погана, коли вона така, яка є, і повинна стати якоюсь іншою – спокійнішою, або, навпаки, розкутішою, менш сором’язливою. Не змушуйте дитину бути веселою, якщо вона тиха й задумлива. Не вказуйте їй постійно на реальні або уявні вади. Сім’я – це місце, де люди люблять одне одного такими, які вони є. Лише так вони можуть стати кращими.

Джерело "Психолог дошкілля" № 2 (79) 2016 р.

* * *

У нашому дошкільному закладі

 не прийнято:

·       З’ясовувати стосунки між вихователями і батьками в присутності дітей.

·       Робити зауваження чужим дітям за відсутності їхніх батьків і розбирати дитячі конфлікти без усіх учасників.

·       Підвищувати тон у розмові з працівниками закладу.

·       Проявляти невдоволення з приводу роботи педагогічних працівників у розмові з батьками інших дітей.

·       Не відвідувати батьківські збори.

·       Агресивно реагувати на зауваження будь-кого з працівників закладу.

·       Звинувачувати вихователя в тому, що дитина забруднила одяг під час прогулянки. У шафці завжди має бути змінне вбрання.

*  *  *

Джерело інтернет-ресурс 

* * *

12 квітня практичним психологом Стельмах Наталією Михайлівною був проведений семінар-практикум з елементами тренінгу «Профілактика емоційного вигорання серед педагогів закладу дошкільної освіти».

Мета заходу ознайомити педагогів із поняттям і симптомами професійного вигорання; підвищувати знання працівників закладу дошкільної освіти з питань збереження та зміцнення їх професійного здоров’я; сприяти особистісному й духовному зростанню.